Фінансовий аудит підприємства: що це, коли обов'язковий, етапи

Фінансовий аудит (у законі — аудит фінансової звітності) — це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності, за результатами якої аудитор висловлює незалежну думку про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам. Визначення дає пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 № 2258-VIII.

Чим фінансовий аудит відрізняється від ревізії та внутрішнього аудиту

Різниця — у трьох речах: хто перевіряє, за якими стандартами і що отримує замовник. Фінансовий аудит виконує незалежний суб'єкт аудиторської діяльності за міжнародними стандартами аудиту (ст. 13 Закону № 2258-VIII) і завершує його звітом із чітко висловленою думкою. Натомість Закон № 2258-VIII не поширюється на діяльність органів державної влади, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю (у межах якого проводяться ревізії та перевірки), а також на діяльність з внутрішнього аудиту юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 2).

Не варто плутати й два поняття всередині самої аудиторської діяльності. «Аудит фінансової звітності» — родове поняття (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону). «Обов'язковий аудит» (п. 16 ч. 1 ст. 1) — окремий випадок: аудит суб'єктів, які відповідно до законодавства зобов'язані оприлюднити або надати звітність користувачам разом з аудиторським звітом. Усе інше — ініціативний аудит на замовлення власника.

Коли фінансовий аудит обов'язковий за українським законодавством

Перелік підприємств, які оприлюднюють річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом, установлено ч. 3 ст. 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

• Не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, звітність разом з відповідними аудиторськими звітами оприлюднюють підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб'єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях.
• Не пізніше ніж до 1 червня — великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства, а також інші фінансові установи й недержавні пенсійні фонди, що належать до мікропідприємств та малих підприємств.
• Не пізніше ніж до 1 червня — малі підприємства, що є суб'єктами господарювання державного сектору економіки, разом з відповідним аудиторським звітом, якщо обов'язковий аудит фінансової звітності проводився на вимогу законодавства.

Оприлюднена звітність разом з аудиторськими звітами має зберігатися на вебсайтах підприємств не менше шести років, якщо більший строк не встановлено законом (ч. 7 ст. 14 Закону № 996-XIV). До підприємств, що становлять суспільний інтерес, ст. 1 того самого закону відносить емітентів, цінні папери яких допущені до торгів на регульованому ринку капіталу або щодо цінних паперів яких здійснено публічну пропозицію, банки, страховиків, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім тих, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) і великі підприємства.

Категорію підприємства визначають за критеріями ч. 2 ст. 2 Закону № 996-XIV — показники мають відповідати щонайменше двом із трьох критеріїв на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному. Для визначення відповідності критеріям, встановленим у євро, застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют (середній за період), розрахований на підставі офіційних валютних курсів Національного банку України, що встановлювалися для євро протягом відповідного року.

Окрема підстава діє для ТОВ: на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов'язаного майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками (ст. 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII). Виконавчий орган товариства протягом 10 днів з дати отримання запиту та примірника оригіналу договору про проведення аудиту зобов'язаний забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг. Витрати на такий аудит покладаються на учасника, на вимогу якого він проводиться, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне для керівників та інших посадових осіб штраф від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за те саме порушення, вчинене особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню, — від десяти до п'ятнадцяти (ст. 163-1 КУпАП). Відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей тягнуть штраф від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторність протягом року — від десяти до двадцяти (ст. 164-2 КУпАП).

Завдання ініціативного аудиту фінансової діяльності

Ініціативний аудит замовляють, коли потрібна незалежна оцінка достовірності облікових даних. Обсяг закон не фіксує: предмет, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін та інші умови визначаються договором про надання аудиторських послуг (ч. 2 ст. 7 Закону № 2258-VIII), а замовник має право вільного вибору суб'єкта аудиторської діяльності (ч. 3 ст. 7).

• підтвердження показників перед поданням або оприлюдненням звітності;
• перевірка обліку при зміні головного бухгалтера, керівника чи власника;
• завчасне виявлення помилок: за результатами аудиторської перевірки підприємство може подати уточнену фінансову звітність на заміну раніше поданої (ч. 6 ст. 14 Закону № 996-XIV);
• підготовка до угоди — тут фінансовий аудит часто доповнюють фінансовим та податковим due diligence.

За повноту і достовірність документів та іншої інформації, що надаються аудитору, відповідають посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється; вони ж зобов'язані створити належні умови для якісного надання аудиторських послуг (ч. 4 ст. 7 Закону № 2258-VIII).

Етапи фінансового аудиту та підготовка до нього

Аудит починається з договору й завершується письмовим звітом. Між ними — планування, збір доказів і внутрішній контроль якості.

1. Договір про надання аудиторських послуг між суб'єктом аудиторської діяльності та замовником — підстава для надання аудиторських послуг (ч. 1 ст. 7 Закону № 2258-VIII).
2. Планування та оцінка ризиків. Аудитор дотримується принципу професійного скептицизму — допускає можливість суттєвого викривлення інформації, розкритої у фінансовій звітності, внаслідок фактів чи поведінки, що вказують на порушення, у тому числі шахрайство або помилку, незважаючи на попередній досвід щодо чесності та порядності посадових осіб (ч. 1 ст. 9). Аудитор також критично та із сумнівом підходить до застосованих оцінок справедливої вартості, зменшення корисності активів, забезпечень та майбутнього руху грошових коштів (ч. 2 ст. 9).
3. Збір доказів. Усе суттєве фіксується в робочих документах аудитора: там розкриваються використані процедури, тести, отримана інформація та висновки, до яких дійшов аудитор (п. 20 ч. 1 ст. 1).
4. Внутрішній контроль якості виконання завдання — оцінка роботи аудитора або ключового партнера з аудиту на предмет підтвердження обґрунтованості висновків, що містяться у проєкті аудиторського звіту (п. 8 ч. 1 ст. 1).
5. Звіт за міжнародними стандартами аудиту та вимогами закону, у письмовій формі — паперовій або електронній (ч. 5 ст. 7).

Підготовка з боку підприємства зводиться до фактичного підтвердження облікових даних. Інвентаризація обов'язкова перед складанням річної фінансової звітності (п. 7 розділу I Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879). Проводять її до дати балансу: у період трьох місяців — для необоротних активів, запасів, поточних біологічних активів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів; двох місяців — для незавершених капітальних інвестицій, незавершеного виробництва, фінансових інвестицій, грошових коштів і розрахунків з бюджетом (п. 10 розділу I). Інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів може проводитись один раз на три роки.

Знадобляться й первинні документи: їх, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, окремі категорії платників зберігають не менше 1825 днів, інші документи — не менше 1095 днів (п. 44.3 ПКУ). Сама фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності (п. 1 розділу II НП(С)БО 1).

Строки подання звітності теж варто врахувати при плануванні перевірки. За п. 5 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419, мікропідприємства та малі підприємства подають річну фінансову звітність не пізніше 28 лютого року, що настає за звітним роком, середні підприємства — не пізніше 1 червня, а проміжну звітність за I квартал, перше півріччя та дев'ять місяців підприємства подають не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Що отримує замовник за результатами перевірки

Головний результат — аудиторський звіт, який передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність фінансової звітності в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам (ч. 1 ст. 14 Закону № 2258-VIII). Підписує його аудитор, який провадить діяльність одноосібно, а в разі проведення аудиту аудиторською фірмою — щонайменше ключовий партнер з аудиту; особа, яка підписала звіт, зазначає дату підписання (ч. 2 ст. 14).

За результатами обов'язкового аудиту звіт містить щонайменше: повне найменування юридичної особи, склад фінансової звітності, звітний період та дату, на яку вона складена; твердження про застосування міжнародних стандартів аудиту; чітко висловлену думку аудитора; окремі питання, на які варто звернути увагу, але які не вплинули на думку; відомості про узгодженість фінансової інформації у звіті про управління; суттєву невизначеність щодо безперервності діяльності, якщо вона є; основні відомості про суб'єкта аудиторської діяльності, що провів аудит (ч. 3 ст. 14). Для підприємств, що становлять суспільний інтерес, додатково наводяться найменування органу, який призначив аудитора, дата призначення та загальна тривалість виконання аудиторських завдань без перерв, аудиторські оцінки найбільш значущих ризиків суттєвого викривлення, пояснення щодо обсягу аудиту та властивих для аудиту обмежень (ч. 4 ст. 14).

Робочі документи аудитора є власністю суб'єкта аудиторської діяльності, а доступ до них і до відомостей, що становлять професійну таємницю, можливий лише на підставі рішення суду — крім випадків контролю якості аудиторських послуг, дисциплінарного провадження, інших випадків, визначених законом, і добровільної згоди суб'єкта аудиторської діяльності (ч. 8 ст. 11). Робочі документи та всі звіти зберігають щонайменше сім років з дати завершення виконання завдання (ст. 39). Докладніше — аудит фінансової звітності.

Хто має право проводити фінансовий аудит

Лише суб'єкт аудиторської діяльності, зареєстрований у Реєстрі аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності: надавати аудиторські послуги можна лише після реєстрації в ньому (ч. 1 ст. 20 Закону № 2258-VIII). Ведення Реєстру здійснюється в електронному вигляді, його держателем та адміністратором є Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю (ч. 2 ст. 20). Реєстр публічний, оприлюднюється і підтримується в актуальному стані на офіційному вебсайті цього органу, а реєстрова інформація є відкритою і загальнодоступною з можливістю безоплатного цілодобового вільного доступу (ч. 3 ст. 20). Плата за внесення інформації до Реєстру не справляється (ч. 8 ст. 20).

Реєстр складається з чотирьох розділів (ч. 1 ст. 21): аудитори; суб'єкти аудиторської діяльності; суб'єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов'язковий аудит фінансової звітності; суб'єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов'язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес. Перевіряти виконавця треба в розділі, що відповідає завданню: послуги з обов'язкового аудиту можна надавати лише після внесення інформації про суб'єкта до відповідних розділів Реєстру (ч. 1 ст. 6 Закону).

Додаткові вимоги: аудитор набуває права на провадження аудиторської діяльності після підтвердження кваліфікаційної придатності, набуття практичного досвіду та реєстрації у Реєстрі (ч. 1 ст. 4), він повинен мати добру репутацію (ч. 7 ст. 4). Посадовою особою, яка здійснює керівництво аудиторською фірмою, може бути лише аудитор (ч. 3 ст. 5), а загальний розмір частки засновників (учасників), які не є аудиторами та/або аудиторськими фірмами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків (ч. 2 ст. 5). Суб'єкт аудиторської діяльності, який провадить обов'язковий аудит фінансової звітності, зобов'язаний мати договір страхування відповідальності перед третіми особами; без такого договору надавати послуги з обов'язкового аудиту заборонено (ч. 2 і 3 ст. 43). Перелік напрямів — у розділі аудиторські послуги.

Незалежність аудитора: чому це не формальність

Незалежність — це умова допуску до роботи, а не декларація. Аудитор і суб'єкт аудиторської діяльності мають право надавати послуги за умови, що вони самі, їхні власники, посадові особи, ключові партнери з аудиту та залучені до надання таких послуг працівники незалежні від юридичної особи, фінансова звітність якої підлягає перевірці, і не брали участі у підготовці та прийнятті її управлінських рішень; вимога поширюється на звітний період фінансової звітності, що перевіряється, та період надання послуг (ч. 1 ст. 10 Закону № 2258-VIII).

Закон забороняє надавати аудиторські послуги, якщо ці особи, а також їхні близькі родичі та члени сім'ї є власниками фінансових інструментів, емітованих юридичною особою, фінансова звітність якої підлягає перевірці, або перебували з нею у трудових, договірних чи інших відносинах, що можуть призвести до конфлікту інтересів (ч. 4 ст. 10). Вимагати або приймати гроші чи негрошові подарунки від юридичної особи, якій надаються послуги, заборонено (ч. 6 ст. 10). Усі суттєві загрози незалежності та вжиті запобіжні заходи документуються в робочих документах аудитора (ч. 5 ст. 10). Після обов'язкового аудиту діє «період охолодження»: щонайменше рік, а щодо підприємств, що становлять суспільний інтерес, — щонайменше два роки не можна обіймати керівні посади в органі управління такої юридичної особи (ч. 8 ст. 10).

Членам адміністративних, керівних і контролюючих органів, власникам суб'єкта аудиторської діяльності та його пов'язаним особам заборонено втручатися в аудиторську діяльність аудитора у спосіб, що порушує його незалежність та загрожує об'єктивності його думки (ст. 12). А суму винагороди за надання послуг з обов'язкового аудиту заборонено встановлювати на підставі наперед визначених умов до результатів надання послуг, зокрема залежно від висловленої в аудиторському звіті думки (ч. 2 ст. 26). Коли перевірка стає обов'язковою, розібрано в матеріалі чому аудит річної фінансової звітності є обов'язковим.

Часті запитання

Що таке фінансовий аудит підприємства простими словами

Це незалежна перевірка даних бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності, за результатами якої аудитор письмово висловлює думку про те, чи достовірно звітність в усіх суттєвих аспектах відображає стан справ. Виконує її зовнішній фахівець за міжнародними стандартами аудиту, а не працівник підприємства.

Чим фінансовий аудит відрізняється від аудиту фінансової звітності

По суті це те саме поняття: закон оперує терміном «аудит фінансової звітності» і розкриває його зміст у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону № 2258-VIII, тоді як «фінансовий аудит» — розмовний синонім того самого. Практична різниця пролягає між обов'язковим аудитом і ініціативним, обсяг якого визначається договором.

Чи обов'язковий аудит фінансової звітності для ТОВ

Обов'язок залежить не від організаційно-правової форми, а від категорії підприємства та від того, чи зобов'язане воно оприлюднювати річну звітність разом з аудиторським звітом згідно з ч. 3 ст. 14 Закону № 996-XIV. Крім того, аудит проводиться на вимогу учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу (ст. 41 Закону № 2275-VIII).

Як перевірити аудитора в Реєстрі аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності

Реєстр публічний: він оприлюднюється і підтримується в актуальному стані на офіційному вебсайті Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, а реєстрова інформація є відкритою і загальнодоступною з безоплатним цілодобовим доступом (ч. 3 ст. 20 Закону № 2258-VIII). Перевіряти треба не лише сам факт запису, а й розділ: право на обов'язковий аудит підтверджується включенням до окремого розділу Реєстру.

Скільки триває фінансовий аудит і від чого залежить строк

Єдиного нормативного строку закон не встановлює: предмет, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, а також відповідальність сторін визначаються договором про надання аудиторських послуг згідно з частиною 2 статті 7 Закону № 2258-VIII. На практиці строк залежить від обсягу завдання, кількості періодів, що перевіряються, і стану первинних документів.

Що буде, якщо не подати аудиторський звіт вчасно

Неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне накладення на керівників та інших посадових осіб штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 163-1 КУпАП). За те саме порушення, вчинене особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню, штраф становить від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів.