Фінансовий і податковий due diligence: перевірка компанії перед купівлею

Фінансовий і податковий due diligence — це незалежна перевірка компанії перед купівлею, інвестицією або кредитуванням: аудитори підтверджують реальність активів і прибутку, а податкові консультанти рахують приховані донарахування за періоди, які контролюючий орган ще має право перевірити. Результат — не «думка аудитора», а перелік ризиків у грошах і аргументи для перемовин про ціну.

Чим due diligence відрізняється від аудиту

Аудит відповідає на питання «чи достовірна звітність», due diligence — на питання «що саме ви отримаєте разом із цією компанією і скільки це коштує». Різниця закладена в законі.

Закон «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» визначає аудит фінансової звітності як аудиторську послугу з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам (ст. 1). В аудиторському звіті за результатами обов’язкового аудиту думка має бути чітко висловлена — немодифікована або модифікована (із застереженням, негативна) — або звіт містить відмову від її висловлення (ст. 14).

Due diligence такої думки не дає і не повинен. Він належить до ширшої категорії аудиторських послуг: закон включає до них аудит, огляд фінансової звітності, виконання завдань з іншого надання впевненості та інші професійні послуги (ст. 1). Обсяг сторони визначають договором про надання аудиторських послуг, у якому передбачаються предмет, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін та інші умови (ст. 7). Периметр due diligence задає замовник, а не стандарт звітності.

Обов’язковий аудит — це аудит фінансової звітності суб’єктів господарювання та їх груп, які відповідно до законодавства зобов’язані оприлюднити або надати таку звітність користувачам разом з аудиторським звітом (ст. 1). Обов’язку замовляти due diligence немає — є лише ціна помилки.

Фінансовий due diligence: обсяг процедур

Фінансовий блок перевіряє не «правильність проведень», а стійкість грошового потоку: скільки компанія заробляє без разових ефектів, скільки оборотного капіталу потребує виручка і який реальний борг стоїть за балансом.

• Якість прибутку. Виключення разових доходів, операцій з пов’язаними особами за неринковими цінами, «паперових» переоцінок.
• Оборотний капітал. Сезонність, нормальний рівень, провали, приховані в «іншій дебіторській заборгованості».
• Борг і боргоподібні статті. Кредити, лізинг, факторинг, відстрочені платежі, забезпечення, гарантії за третіх осіб.
• Активи. Інвентаризація основних засобів і запасів, права на об’єкти, відповідність фактичної наявності обліку.
• Дебіторська заборгованість. Структура за строками виникнення, концентрація на кількох контрагентах, імовірність стягнення.
• Умовні зобов’язання. Судові спори, претензії, договірні санкції.

Відправна точка планування — категорія підприємства. Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» поділяє підприємства на мікро-, малі, середні та великі за трьома показниками: балансова вартість активів, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), середня кількість працівників. Мікропідприємства — до 350 тисяч євро активів, до 700 тисяч євро чистого доходу, до 10 осіб; малі — до 4 мільйонів і до 8 мільйонів євро та до 50 осіб; середні — до 20 мільйонів і до 40 мільйонів євро та до 250 осіб; великі перевищують ці пороги (ст. 2). Категорія визначається за відповідністю щонайменше двом критеріям із трьох на дату складання річної фінансової звітності за рік, що передує звітному.

Частина інформації доступна ще до підписання NDA. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом, а підприємства зобов’язані надавати її копії за запитом юридичних і фізичних осіб (ст. 14). Великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, і середні підприємства оприлюднюють річну фінансову звітність разом з відповідними аудиторськими звітами на своїй вебсторінці або вебсайті не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом; підприємства, що становлять суспільний інтерес, і публічні акціонерні товариства — не пізніше ніж до 30 квітня. Розбіжність між оприлюдненими цифрами і тим, що продавець показує в переговорній, — привід для глибшої перевірки. Докладніше — на сторінці аудит фінансової звітності.

Податковий due diligence: глибина перевірки

Податковий блок відповідає на одне питання: скільки контролюючий орган може донарахувати за ще відкриті періоди. Саме цей строк, а не «бажана» глибина, задає обсяг вибірки.

Контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня — у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог п. 141.4 ст. 141), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо декларацію подано пізніше — за днем її фактичного подання (п. 102.1 Податкового кодексу). Відлік строку давності зупиняється — зокрема на період, коли контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку, або коли здійснюється адміністративне чи судове оскарження рішення про нарахування грошового зобов’язання (п. 102.3). Тому «три роки тому» не означає «безпечно».

Є й випадки, коли строк давності не працює взагалі. Грошове зобов’язання може бути нараховане без дотримання строку давності, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано, або якщо посадову особу платника засуджено за ухилення від сплати цього зобов’язання чи у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (п. 102.2). Періоди без поданої звітності тому перевіряються окремо і на всю глибину існування компанії.

Строки зберігання документів не є автономними від строків перевірки: вони продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках за п. 102.3 (п. 44.3). А якщо документи пов’язані з предметом перевірки, з адміністративним оскарженням прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або із судовим розглядом, вони мають зберігатися до закінчення перевірки та строку оскарження чи вирішення справи судом, але не менше строків за п. 44.3 (п. 44.4).

Ключова процедура — звірка показників звітності з первинними документами. Кодекс прямо забороняє платникам формувати показники податкової звітності та митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами (п. 44.1). Якщо первинних документів немає, ризик є розрахунковим, а не теоретичним. Операції з пов’язаними особами та нерезидентами перевіряються у збільшеному періоді — див. трансфертне ціноутворення.

Знайдені порушення переводяться у грошовий вимір через прямі ставки санкцій.

Для ІТ-компаній додається перевірка відповідності вимогам до резидента Дія Сіті: розмір середньої місячної винагороди залученим працівникам і гіг-спеціалістам не менший за еквівалент 1200 євро, середньооблікова кількість працівників і гіг-спеціалістів не менше дев’яти осіб, сума кваліфікованого доходу не менш як 90 відсотків суми загального доходу (ст. 5 Закону «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»). Невідповідність цим вимогам має ретроспективну ціну: якщо резидент Дія Сіті у відповідний календарний місяць не відповідав вимогам щодо винагороди та кількості спеціалістів, він зобов’язаний самостійно нарахувати податок за ставкою п. 167.1 ПКУ щодо доходів спеціалістів за такий місяць і сплатити його за власний рахунок (пп. 170.14-1.5 ПКУ). Більше про податковий блок — на сторінці податковий аудит компанії.

Юридичний контур: власність і бенефіціари

Юридичний блок перевіряє, що продавець справді може продати те, що продає, і що за структурою володіння не стоїть особа, робота з якою сама є ризиком.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи; ознаками непрямого — володіння такою часткою через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, а також здійснення вирішального впливу через право контролю, володіння чи розпорядження активами, право отримання доходів, право вирішального впливу на формування складу та результати голосування органів управління — незалежно від формального володіння (ст. 1 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»). Кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем чи лише посередником щодо такого права.

Практичний сенс для угоди. Обов’язок встановлювати власну структуру власності та всіх кінцевих бенефіціарних власників, оновлювати цю інформацію, зберігати її на території України і надавати контролюючому органу стаття 44-1 Кодексу покладає на нерезидентів, які провадять господарську діяльність в Україні через постійне представництво, та на іноземних юридичних осіб, визначених пп. 133.1.5. Зберігати таку інформацію потрібно не менше 1825 днів з дня, наступного за завершенням звітного року, якого вона стосується. Неподання або подання не в повному обсязі тягне штраф за кожен такий факт, і сплата штрафу не звільняє від обов’язку подати інформацію (п. 121.3 ПКУ). Тому для груп з іноземним елементом цей блок перевіряється окремо. Корпоративні рішення, права на об’єкти інтелектуальної власності та договори з ключовими контрагентами покриває юридичний аудит бізнесу.

Red flags: що зупиняє угоду

Червоний прапорець — це не «погана цифра», а ознака того, що показана картина не збігається з реальністю:

• Первинні документи відсутні або відновлюються «під запит».
• Періоди, за які податкову декларацію не було подано взагалі: за ними строк давності не застосовується.
• Суттєва частина виручки йде через пов’язаних осіб або ризикових контрагентів.
• Розбіжність між оприлюдненою річною звітністю та управлінськими даними продавця.
• Масове зупинення реєстрації податкових накладних або незакриті спори щодо них.
• Незавершене адміністративне чи судове оскарження донарахувань — воно зупиняє відлік строку давності.
• Працівники, оформлені як ФОП, за фактичних ознак трудових відносин.
• Формальна інвентаризація: фактичні залишки не звірялися з обліком.
• Розпочата процедура реорганізації (крім перетворення) або припинення юридичної особи — самостійна підстава для документальної позапланової перевірки (пп. 78.1.7 ПКУ).

Як результат впливає на ціну і договір

Звіт перетворюється на гроші трьома способами: зниження ціни, перенесення ризику на продавця в договорі, відмова від угоди. Жоден не працює без кількісної оцінки ризику.

• Коригування ціни. Перерахований нормалізований прибуток і фактичний чистий борг замінюють цифри продавця у формулі ціни.
• Утримання частини платежу. Сума депонується до спливу періоду, в якому ризик може реалізуватися; орієнтир — строки з п. 102.1 і 102.4 ПКУ, а не календар сторін.
• Запевнення та гарантії продавця. Точково: повнота сплати податків за конкретні періоди, відсутність незадекларованих зобов’язань, наявність первинних документів.
• Відшкодування (indemnity). Окреме зобов’язання продавця компенсувати донарахування за конкретним епізодом, включно зі штрафом і пенею.
• Відкладальні умови. Усунення порушення до закриття угоди.

Окремо перевірте форму угоди. При купівлі корпоративних прав податкова історія залишається всередині юридичної особи. При реорганізації Кодекс розподіляє зобов’язання прямо: якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації, платник після реорганізації набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, які виникли до неї; у разі об’єднання — об’єднаний платник; у разі поділу з ліквідацією платника, що розподіляється, зобов’язання розподіляються між новоутвореними платниками пропорційно часткам балансової вартості майна, отриманого ними згідно з розподільним балансом (п. 98.2 ПКУ).

Строки процедури

Тривалість визначає не бажання сторін, а глибина відкритих періодів і кількість юридичних осіб у периметрі. Перевірка групи з контрольованими операціями об’єктивно довша: період дослідження зростає з 1095 до 2555 днів (п. 102.1 ПКУ), а з ним — і вибірка первинних документів.

Порядок роботи: узгодження периметра і договір з описом предмета та обсягу послуг (ст. 7), запит документів і доступ до облікової системи, польовий етап та інтерв’ю з фінансовим директором і головним бухгалтером, обговорення попередніх висновків, фінальний звіт. Найдовше триває не аналітика, а отримання документів. Закон допомагає й тут: посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, зобов’язані створити належні умови для якісного надання аудиторських послуг і несуть відповідальність за повноту і достовірність наданих аудитору документів та іншої інформації (ст. 7).

Враховуйте й «постугодові» строки. Сплатити нараховану суму за податковим повідомленням-рішенням потрібно протягом 10 робочих днів, що настають за днем його отримання, крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження (п. 57.3 ПКУ); подати скаргу до контролюючого органу вищого рівня — також протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання рішення (п. 56.3 ПКУ). Ці строки коротші за типовий цикл погоджень у нового власника, тому механіку реагування прописують заздалегідь.

Звіт ми будуємо за принципом «ризик — сума — норма — що робити». Аудитори зобов’язані критично та із сумнівом підходити до застосованих юридичною особою оцінок справедливої вартості, зменшення (відновлення) корисності активів, забезпечень (резервів) та майбутнього руху грошових коштів, що впливають на оцінку здатності продовжувати діяльність на безперервній основі (ст. 9). Отримана інформація захищена вимогою етичної професійної поведінки з дотриманням принципів незалежності та об’єктивності, професійної компетентності, конфіденційності та професійної таємниці (ст. 8).

Часті запитання

Чим фінансовий due diligence відрізняється від аудиту фінансової звітності?

Аудит завершується незалежною думкою про відповідність звітності стандартам обліку в усіх суттєвих аспектах, а due diligence думки не дає — він оцінює ризики та реальну вартість об’єкта в інтересах покупця. Обсяг аудиту заданий законом і стандартами, обсяг due diligence — договором про надання аудиторських послуг, у якому передбачаються предмет, обсяг послуг, розмір та умови оплати і відповідальність сторін.

За який період проводиться податковий due diligence?

Глибина прив’язана до строку, протягом якого контролюючий орган має право донарахувати зобов’язання: не пізніше закінчення 1095 дня після граничного строку подання декларації, а у разі перевірки відповідно до статей 39 і 39-2 та застосування вимог п. 141.4 — 2555 дня. Відлік може зупинятися, зокрема на час адміністративного чи судового оскарження. Якщо декларацію за період не подавали взагалі, зобов’язання може бути нараховане без дотримання строку давності.

Як перевірити компанію перед купівлею?

Почніть із відкритих даних: фінансова звітність не становить комерційної таємниці, а великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, і середні підприємства зобов’язані оприлюднювати річну звітність разом з відповідними аудиторськими звітами на своїй вебсторінці або вебсайті. Далі звірте оприлюднені цифри з управлінськими даними продавця і переходьте до перевірки первинних документів за відкриті податкові періоди.

Що таке red flags під час перевірки компанії перед купівлею?

Це ознаки того, що представлена продавцем картина не відповідає реальності: відсутність первинних документів, періоди без поданої податкової декларації, концентрація виручки на пов’язаних особах, незакриті спори щодо податкових накладних, формальна інвентаризація, розпочата процедура реорганізації або припинення діяльності.

Чи переходять податкові борги компанії на покупця?

При купівлі корпоративних прав податкова історія компанії залишається всередині юридичної особи, тому разом із часткою до нового власника фактично переходить і весь податковий ризик за відкриті періоди. При реорганізації Податковий кодекс прямо покладає обов’язки з погашення грошових зобов’язань і податкового боргу на правонаступників, зокрема пропорційно часткам балансової вартості отриманого майна у разі поділу.

Скільки часу займає фінансовий і податковий due diligence?

Строк визначають кількість юридичних осіб у периметрі угоди, глибина відкритих податкових періодів і швидкість, з якою продавець надає первинні документи та доступ до облікової системи. Перевірка групи з контрольованими операціями об’єктивно триваліша, оскільки досліджуваний період зростає з 1095 до 2555 днів, а з ним зростає й вибірка первинних документів.