Реструктуризація підприємства та структурування бізнесу

Реструктуризація підприємства — це зміна його юридичної, фінансової та організаційної структури без зупинення господарської діяльності. Юридично вона реалізується через п'ять форм реорганізації: злиття, приєднання, поділ, виділ і перетворення. До правонаступника переходять не лише активи, а й податковий борг, а кредитори отримують право вимагати дострокового виконання зобов'язань.

Що таке реструктуризація підприємства і коли вона потрібна

Реструктуризація — це керована перебудова бізнесу, яка змінює склад юридичних осіб, розподіл активів, структуру власності та боргове навантаження. Структурування бізнесу — поняття ширше: це проєктування моделі групи до того, як виникли проблеми, тоді як реструктуризація запускається під конкретний тригер. Типові ситуації, у яких власники до неї приходять:

• в одній юридичній особі змішалися несхожі напрями, і збитковий «з'їдає» прибутковий;
• готується вхід інвестора або продаж частини бізнесу, а покупцеві потрібен «чистий» актив;
• партнери розходяться і ділять спільне підприємство;
• накопичився податковий борг або касові розриви;
• група зростала стихійно, юридичні особи дублюють функції, а внутрішньогрупові розрахунки не витримують перевірки.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI у пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 визначає розумну економічну причину (ділову мету) як причину, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, передбачає приріст (збереження) активів платника та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

П'ять форм реорганізації юридичної особи

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII називає п'ять форм: злиття, приєднання, поділ, виділ і перетворення. Чотири з них припиняють товариство, і лише виділ — ні. За ч. 1 ст. 48 товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов'язків іншим господарським товариствам — правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації.

Є й обмеження: за ч. 3 ст. 48 Закону № 2275-VIII, якщо серед правопопередників товариства є акціонерне товариство, акціонерами якого є особи, права на акції яких обліковуються в депозитарній системі України на рахунках у цінних паперах, відкритих депозитарною установою на підставі договору з таким акціонерним товариством, реорганізація такого товариства не допускається, а рішення про реорганізацію є недійсним.

Правонаступництво: що переходить до нової юридичної особи

Переходить усе — майно, права та обов'язки, включно з тими, про які сторони не подумали. Частки учасників не обнуляються: ст. 54 Закону № 2275-VIII приписує конвертувати їх зі збереженням співвідношення між частками учасників, що існувало до поділу, злиття, приєднання, виділу чи перетворення. Водночас правонаступникам юридичних осіб, які припинилися, не можуть належати частки у власному статутному капіталі.

Товариства, які беруть участь у припиненні, можуть укласти договір про припинення (ст. 53): він визначає умови передачі майна, прав та обов'язків юридичним особам — правонаступникам, розмір часток кожного учасника у статутному капіталі кожного правонаступника, склад органів правонаступників та інші умови припинення.

Передавальний акт і розподільний баланс

Передавальний акт і розподільний баланс визначають, хто і за що відповідає після реорганізації, — від їх змісту прямо залежать податкові наслідки. Акт застосовується там, де майно передається цілком (приєднання, злиття, перетворення), баланс — там, де воно ділиться (поділ, виділ).

Чим гірше складено документ, тим ширша відповідальність. За ч. 5 ст. 55 Закону № 2275-VIII товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства, з якого здійснено виділ, що не перейшли до нього за розподільним балансом; і навпаки. А якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки за окремим зобов'язанням, обидва відповідають солідарно. Для поділу ч. 6 ст. 55 закріплює ту саму логіку: правонаступник несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, що перейшли до іншого правонаступника, а якщо визначити правонаступника за конкретними обов'язками неможливо — відповідальність солідарна.

Перед складанням цих документів проводиться інвентаризація. За ч. 1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Пункт 7 розділу I Положення про інвентаризацію, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879, відносить припинення підприємства до випадків обов'язкової інвентаризації — в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, тобто суцільної, включно з активами і зобов'язаннями на позабалансових рахунках.

Податкові наслідки реорганізації

Податковий борг не зникає при реорганізації — він переходить до правонаступників за правилами ст. 98 ПКУ. Пункт 98.7 окремо вказує: реорганізація не змінює строків погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платниками, утвореними в результаті такої реорганізації.

Якщо майно передане в податкову заставу або підприємство скористалося правом реструктуризації податкового боргу, п. 98.4 ПКУ зобов'язує завчасно повідомити контролюючий орган і подати план реорганізації. Встановивши, що план веде до неналежного погашення боргу, орган має право розподілити суми без застосування принципу пропорційного розподілу, вимагати погашення забезпечених податковою заставою сум до реорганізації, встановити солідарну відповідальність усіх утворених осіб із застосуванням режиму податкової застави щодо всього їхнього майна.

Є й загальний обов'язок: пп. 16.1.10 ПКУ вимагає повідомити контролюючим органам за місцем обліку про ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення — крім випадків, коли такий обов'язок покладено законом на орган державної реєстрації. Початок процедури реорганізації (крім перетворення) — самостійна підстава для документальної позапланової перевірки за пп. 78.1.7 ПКУ. До неї готуються заздалегідь: податковий аудит і фінансовий та податковий due diligence корисні до подання документів.

З податку на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування може перейти до правонаступника за пп. 140.4.5 ПКУ: при приєднанні, злитті, перетворенні — у періоді затвердження передавального акта; при поділі та виділі — у періоді затвердження розподільчого балансу пропорційно до отриманої частки майна. Обмежень два: сума не перевищує власний капітал платника, що припиняється, станом на кінець попереднього податкового (звітного) року, а платник, що припиняється, і правонаступник мають бути пов'язаними особами більше ніж вісімнадцять послідовних місяців до дати завершення приєднання (злиття).

ПДВ при реорганізації: що переходить, а що втрачається

Сама реорганізація не є об'єктом оподаткування ПДВ. Підпункт 196.1.7 ПКУ виводить з об'єкта оподаткування операції реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб, а п. 184.7 ПКУ звільняє від нарахування «умовних» податкових зобов'язань у разі анулювання реєстрації внаслідок такої реорганізації.

Особа, утворена внаслідок реорганізації, крім особи, утвореної шляхом перетворення, реєструється платником ПДВ як інша новоутворена особа (п. 183.17 ПКУ) — навіть коли до неї перейшли обов'язки зі сплати податку у зв'язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу. У разі перетворення юридичної особи — платника податку проводиться перереєстрація платника (абзац другий п. 183.15 ПКУ), причому заява подається протягом 10 робочих днів з дня, коли виникли підстави для перереєстрації, а якщо особа, утворена шляхом перетворення, не подала заяви у встановлений строк, її реєстрацію платником анулюють.

Від'ємне значення та ліміт реєстрації не згорають. За п. 198.7 ПКУ від'ємне значення переноситься до податкового кредиту правонаступника: при приєднанні, злитті, перетворенні — у наступному періоді після підписання передавального акта; при поділі та виділенні — пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом у наступному періоді після підписання цього балансу. Умова одна, але жорстка: сума має бути підтверджена документальною перевіркою контролюючого органу. Сума ∑Накл платника, реорганізованого шляхом приєднання, злиття чи перетворення, сформована на момент державної реєстрації припинення юридичної особи, використовується під час обрахунку суми ∑Накл правонаступника (п. 200-1.3 ПКУ); при поділі та виділі — пропорційно до отриманої частки майна згідно з розподільчим балансом.

Окреме обмеження для спрощеної системи: суб'єкт, утворений унаслідок реорганізації (крім перетворення) платника з непогашеними податковими зобов'язаннями чи податковим боргом, може бути зареєстрований платником єдиного податку з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому здійснено погашення, — і за умови подання заяви не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу (пп. 298.1.3, п. 294.5 ПКУ).

Права кредиторів і реальні строки процедури

Кредитори визначають фактичну тривалість реорганізації: строк задають не реєстраційні дії, а переговори з ними та позапланова перевірка. Стаття 55 Закону № 2275-VIII задає послідовність:

1. протягом 30 днів з дати рішення про припинення шляхом поділу, перетворення або про виділ (при злитті чи приєднанні — з дати рішення останнього з товариств, що беруть у ньому участь) товариство письмово повідомляє всіх відомих йому кредиторів; повідомлення про припинення та строк для заявлення кредиторами вимог оприлюднюються на порталі електронних сервісів автоматично в режимі реального часу за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру;
2. кредитор, вимоги якого не забезпечені договором забезпечення, протягом 30 днів з дати направлення або опублікування повідомлення має право звернутися з письмовою вимогою про надання забезпечення виконання зобов'язання або про дострокове припинення чи виконання зобов'язання та відшкодування збитків; якщо він не звернувся у цей строк, вважається, що додаткових дій не вимагає (ч. 3 ст. 55);
3. виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами (ч. 4 ст. 55).

Планувати завершення «за місяць» за значного незабезпеченого боргу нереалістично.

Фінансова та корпоративна реструктуризація

Корпоративна реструктуризація змінює юридичних осіб і структуру власності, фінансова — структуру боргу та грошових потоків, не чіпаючи склад компаній. Їх часто плутають, через що завдання ставиться неправильно.

Фінансова реструктуризація — перегляд графіків погашення, заміна короткострокового боргу довгостроковим, конвертація заборгованості в капітал, продаж неліквідних активів. Передавальний акт і повідомлення кредиторів за ст. 55 Закону № 2275-VIII тут не потрібні, а достовірна звітність — так.

Корпоративна реструктуризація — реорганізація в одній із п'яти форм, відокремлення напрямів в окремі юридичні особи, перерозподіл часток. Якщо в оновленій структурі з'являються господарські операції з пов'язаними особами — нерезидентами, вони визнаються контрольованими за пп. «а» пп. 39.2.1.1 ПКУ за умов пп. 39.2.1.7 ПКУ: річний дохід платника перевищує 150 мільйонів гривень, а обсяг операцій з кожним контрагентом — 10 мільйонів гривень за відповідний звітний рік. Такий ефект прораховують на етапі розроблення моделі структури бізнесу, а не після реєстрації, разом із питаннями трансфертного ціноутворення.

Як проходить реструктуризація: послідовність кроків

1. Діагностика і вибір форми. Інвентаризація, аналіз податкової історії, податкової застави, забезпечених і незабезпечених боргів, судових спорів; зіставлення цілей із наслідками кожної форми, зокрема з впливом на реєстрацію платником ПДВ.
2. Рішення учасників. Питання виділу, злиття, поділу, приєднання та перетворення віднесені до компетенції загальних зборів (п. 13 ч. 2 ст. 30 Закону № 2275-VIII) і приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань (ч. 2 ст. 34). Шляхом опитування такі рішення прийматися не можуть (п. 3 ч. 2 ст. 36).
3. Повідомлення. Кредитори — за ст. 55 Закону № 2275-VIII, контролюючий орган — за пп. 16.1.10 ПКУ, за податкової застави додатково план реорганізації за п. 98.4 ПКУ.
4. Обліковий блок. Інвентаризація, передавальний акт або розподільний баланс, закриття періоду: за ч. 3 ст. 13 Закону № 996-XIV звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
5. Завершення. Позапланова перевірка, врегулювання вимог кредиторів, реєстраційні дії, перереєстрація або нова реєстрація платником ПДВ.

Часті запитання

Що таке реструктуризація підприємства простими словами?

Це перебудова компанії, за якої змінюються її юридична форма, склад юридичних осіб групи, розподіл активів і зобов'язань або структура боргу, а бізнес продовжує працювати. Юридичний інструмент такої перебудови — реорганізація в одній із п'яти форм, передбачених Законом № 2275-VIII.

Чим відрізняється виділ від поділу підприємства?

При поділі товариство припиняється, і все його майно, всі права та обов'язки переходять двом чи кільком новим товариствам, а при виділі вихідне товариство продовжує існувати й передає новому лише частину майна, прав та обов'язків згідно з розподільним балансом. Це прямо випливає зі ст. 47 і ст. 51 Закону № 2275-VIII.

Чи переходять податкові борги до правонаступника при реорганізації?

Так, при злитті, приєднанні, поділі та перетворенні грошові зобов'язання й податковий борг переходять до правонаступників за правилами п. 98.2 ст. 98 ПКУ, причому при поділі вони розподіляються пропорційно часткам балансової вартості майна згідно з розподільним балансом. При виділі п. 98.3 ПКУ розподілу боргу не передбачає, крім рішення контролюючого органу, якщо майно в податковій заставі.

Чи потрібно платити ПДВ при реорганізації підприємства?

Ні, операції реорганізації юридичних осіб — злиття, приєднання, поділ, виділення та перетворення — не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з пп. 196.1.7 ПКУ. Крім того, п. 184.7 ПКУ звільняє від нарахування умовних податкових зобов'язань при анулюванні реєстрації внаслідок такої реорганізації.

Скільки часу займає реорганізація юридичної особи?

Реальний строк визначають не реєстраційні дії, а робота з кредиторами: 30 днів на письмове повідомлення відомих кредиторів, потім 30 днів на заявлення ними вимог, після чого виділ або припинення не можуть бути завершені до задоволення заявлених вимог (ст. 55 Закону № 2275-VIII). Додатковий час забирає документальна позапланова перевірка за пп. 78.1.7 ПКУ.

Чи можуть кредитори заблокувати реструктуризацію бізнесу?

Кредитор, вимоги якого не забезпечені договором забезпечення, має право вимагати надання забезпечення або дострокового виконання зобов'язання та відшкодування збитків, а до задоволення заявлених вимог процедура не завершується. Формально це не заборона реорганізації, але фактично неврегульовані вимоги зупиняють процес на невизначений строк.